ВОДА.ІСТОРІЯ.РІВНЕ
Віртуальна екскурсія про воду
мистецька резиденція
Куди тече річка? Вода. Часті питання
Contemporary Art Rivne
01. Географія
Чому міста виникали біля водойм?
Оборона
Торгівля
Спілкування
Питна вода
02. Найдавніші зображення
Старі карти Рівного
03. Стародавні часи
Городище на Басовому Куті.
Раніше...
Раніше...
04. Замок на острові
Бургіньйон (1797)
Діти підземелля (1886)
Діти підземелля (1886)
..."Саме містечко розляглося внизу над сонними пліснявими ставками, і до нього доводиться спускатися пологим шосе, загородженим традиційною заставою."...
..."Дерев'яний міст, перекинутий через вузьку річку, крекче, здригаючись під колесами, і хитається, як старезний дід..."
...“Річка, через яку перекинуто згаданий міст, витікала з одного ставка і впадала в інший. Отже, з півночі й півдня місто було оточене широкими водяними просторами й багнищами. Ставки щороку мілішали, заростали зеленню, а високі густі комиші хвилювалися, як море, на величезних болотах. Посередині одного з ставків був острів. На острові – старий напівзруйнований замок."
..."Дерев'яний міст, перекинутий через вузьку річку, крекче, здригаючись під колесами, і хитається, як старезний дід..."
...“Річка, через яку перекинуто згаданий міст, витікала з одного ставка і впадала в інший. Отже, з півночі й півдня місто було оточене широкими водяними просторами й багнищами. Ставки щороку мілішали, заростали зеленню, а високі густі комиші хвилювалися, як море, на величезних болотах. Посередині одного з ставків був острів. На острові – старий напівзруйнований замок."
Володимир Короленко
Діти підземелля
Палац Любомирських
Палац Любомирських
Найдавніша відома споруда міста була розташована на річковому острові і була відома з XV століття. Князі Любомирські - це останні власники Рівного і палацу.
| 1811 Фіксаційний план Рівного |
1845
Детальний план центральної частини Рівного
Замковий став і канали
У XVIII столітті французький архітектор Жан Якуб Бургіньйон зробив детальний опис міста та палацового комплексу. Для підтримки замкового ставу було зроблено систему каналів, дамб та мостів, залишки яких можна прослідкувати і сьогодні.
Професор Петро Ричков та Рівненський краєзнавчий музей відтворили образ міста за картою Бургіньйона і роздивитись, як виглядало місто можна в музеї.
Професор Петро Ричков та Рівненський краєзнавчий музей відтворили образ міста за картою Бургіньйона і роздивитись, як виглядало місто можна в музеї.
фото з альбому Георгія Косміаді
05. новий час
Індустріалізація води
Водовози
з книги Олени Прищепи "Вулицями Рівного"
...важливу роль у життєзабезпеченні населення Рівного відводилася водопостачанню. Головною постачальницею питної води для рівнян довгий час залишалася р. Устя. Окрім того, на початку XX століття питна вода доставлялася зі спеціально збудованого артезіанського колодязя та ще п’яти звичайних колодязів із передмістя Воля. У порівнянні з іншими містами Волині, такий стан водопостачання рівняй вважався задовільним. Принаймні, саме таку оцінку його санітарному стану в 1913 році дала лікарська інспекція Волинського губернського правління.
...Виключно важливе значення дія жителів Рівного мав водовозний промисел. Зростання населення міста, а також розширення його території вимагало від органів виборної влади більш енергійного втручання у вирішення питань, пов’язаних із водопостачанням. Згідно із законодавством, насамперед на міську владу покладався обов’язок займатися влаштуванням і експлуатацією водопроводів, стічних труб, ставків, каналів, протоків, мостів тощо.
Однак їхні дії стосовно водовозного промислу законом обмежувалися, і розглядалися як втручання в приватний бізнес.
Безумовно, спорудження артезіанського колодязя в Рівному значно поліпшило ситуацію із забезпеченням його мешканців питною водою. Оскільки поліпшення водопостачання шляхом спорудження водопроводу вимагало від міських властей значних коштів, дозволити його могли лише міста з більш значним економічним потенціалом. Саме таким на початку XX століття було Рівне. І хоча водопровідна мережа на той час, так і не була прокладена, однак після спорудження житомирського водопроводу, саме тут, уперше на Волині, була збудована в 1904 році парова водокачка.
...Виключно важливе значення дія жителів Рівного мав водовозний промисел. Зростання населення міста, а також розширення його території вимагало від органів виборної влади більш енергійного втручання у вирішення питань, пов’язаних із водопостачанням. Згідно із законодавством, насамперед на міську владу покладався обов’язок займатися влаштуванням і експлуатацією водопроводів, стічних труб, ставків, каналів, протоків, мостів тощо.
Однак їхні дії стосовно водовозного промислу законом обмежувалися, і розглядалися як втручання в приватний бізнес.
Безумовно, спорудження артезіанського колодязя в Рівному значно поліпшило ситуацію із забезпеченням його мешканців питною водою. Оскільки поліпшення водопостачання шляхом спорудження водопроводу вимагало від міських властей значних коштів, дозволити його могли лише міста з більш значним економічним потенціалом. Саме таким на початку XX століття було Рівне. І хоча водопровідна мережа на той час, так і не була прокладена, однак після спорудження житомирського водопроводу, саме тут, уперше на Волині, була збудована в 1904 році парова водокачка.
Ще в 1895—1896 рр. за рахунок міської скарбниці, а також коробкових зборів від єврейського населення Рівного, колодязі з питною водою, шо на Волі, обладнали насосами для полегшення накачування води. У 1898 році Міністерство внутрішніх справ дозволило Рівненському міському управлінню для покриття цих витрат установити плату за спожиту воду в розмірі 2 копійок за бочку й півкопійки за напоювання однієї голови коня чи великої рогатої худоби.
Спорудження парової водокачки в Рівному здійснював варшавський інженер Сокаль за власні кошти. Попередня сума, яку він планував використати на ці роботи, становила 9801 рублів, і з ним міська влада обіцяла розрахуватися впродовж наступних трьох років. Для цього Рівненська міська дума хотіла збільшити оплату послуг за спожиту' воду до 4 копійок за бочку. Однак у ході будівництва було затрачено дещо більше коштів на її спорудження, і загальна вартість робіт склала 12000 рублів.
Рівненська парова водокачка стала першим у місті комунальним об’єктом, який перебував безпосередньо у власності міської виборної влади. І хоча прибутки від її експлуатації були незначними, і в 1910 році не перевищували 300 рублів.
Спорудження парової водокачки в Рівному здійснював варшавський інженер Сокаль за власні кошти. Попередня сума, яку він планував використати на ці роботи, становила 9801 рублів, і з ним міська влада обіцяла розрахуватися впродовж наступних трьох років. Для цього Рівненська міська дума хотіла збільшити оплату послуг за спожиту' воду до 4 копійок за бочку. Однак у ході будівництва було затрачено дещо більше коштів на її спорудження, і загальна вартість робіт склала 12000 рублів.
Рівненська парова водокачка стала першим у місті комунальним об’єктом, який перебував безпосередньо у власності міської виборної влади. І хоча прибутки від її експлуатації були незначними, і в 1910 році не перевищували 300 рублів.
Кінний водовоз у Рівному
Навіть на початку ХХ століття у жителів Рівного не було води. Вони набирали воду із криниці або отримували її від водоносів, які несли відра на плечах, як це було прийнято в селах. Проточна вода прийшла набагато пізніше і навіть тоді, лише в будинки дуже багатих. Раніше носії води ходили щодня і забезпечували воду за окрему плату. ...А потім настала зміна. Влада міста вирішила зробити те, що було зроблено в інших містах: постачати воду для городян з промислових колодязів.
На фото - водовоз Мойше Кон-Йетцл (також на той час відомий місцевий велогонщик).
На фото - водовоз Мойше Кон-Йетцл (також на той час відомий місцевий велогонщик).
Водна помпа
Водна помпа була встановлена у центрі міста, між Волею та старим містом (поруч із залізницею). Заклад називався «Водокачка». Але це не вирішило проблему водопостачання, оскільки вони не думали встановлювати труби та використовувати їх для підведення води до будинків, а оскільки попередні невеликі колодязі були занедбані, а єдиним джерелом води була помпа, вибору не було але передавати воду в бочках і доставляти в найближчі та дальні будинки. Водоноси встановили великі бочки на кінні візки та розпочали поширювати воду - за окрему плату - усім у місті. Муніципалітет оподатковував невелику суму за кожну бочку, яку наповнили водоноски. Згодом усі вони були пронумеровані та зареєстровані як робітники і навіть отримали спеціальні ліцензії. У кожного водоноса були власні будинки, до яких він щодня доставляв воду, і ніхто не порушував територію; між працівниками цієї галузі була встановлена солідарність... Запам’ятались такі водоноски: Лайбе, Яков, Ісак та інші, які десятками років були водоносами. Десятки сімей у Рівному заробляли на життя водою до 20-х років 20 століття, коли польські правителі почали будувати сучасні будинки з проточною водою.
Джерело
Також детальний опис тут
Джерело
Також детальний опис тут
Лазні
- Мікви - басейни для ритуального очищення згідно єврейського закону. Перші могли виникнути ще у 17 столітті, коли князі Любомирські давали привілеї єврейському населенню, що проживало по вулицях Шкільна і Замкова.
- Внутрішнє озеро для купання зображено на карті Бургіньйона
- Публічні лазні було відкрито на початку 20 століття. Наприклад, лазня Нептун Зафрана.
Бергшлоссъ
06. Вода та освіта
Воднік, Гідропарк та інші
Проект реконструкції набережної річки Устя. Макет. Арх. В. Куришев, 1960 р.
НУВГП
Єдиний в Україні заклад вищої освіти водогосподарського профілю.
Навчальний заклад засновано у 1915 році в місті Києві. З 1959 року переведено до м. Рівне як Український інститут інженерів водного господарства. У 1995 році інститут отримав статус Української державної академії водного господарства. У 1998 році на базі закладу та Рівненських державних автотранспортного і текстильного технікумів створено Рівненський державний технічний університет, а у березні 2002 року перейменовано на Український державний університет водного господарства та природокористування. У травні 2004 року навчальному закладу присвоєно статус Національного університету водного господарства та природокористування.
Навчальний заклад засновано у 1915 році в місті Києві. З 1959 року переведено до м. Рівне як Український інститут інженерів водного господарства. У 1995 році інститут отримав статус Української державної академії водного господарства. У 1998 році на базі закладу та Рівненських державних автотранспортного і текстильного технікумів створено Рівненський державний технічний університет, а у березні 2002 року перейменовано на Український державний університет водного господарства та природокористування. У травні 2004 року навчальному закладу присвоєно статус Національного університету водного господарства та природокористування.
Лабораторія гідротехнічних споруд, НУВГП
Гідропарк
При створенні використано фотоматеріали та тексти, розміщені на сторінці групи Старе місто. Рівне історичне, вебресурсів РетроРівне, Майстерня міста, Оствиця (Юрій Ойцюсь), Радіо Трек, ОГО, НУВГП, Рівненський краєзнавчий музей тощо.
